Запретить размещение офисов и хостелов в помещениях жилых домов пытались еще в 2011 г. Потом попытка повторилась в 2013 г, но касалась она только хостелов. В ноябре 2016 года в Верховной Раде зарегистрировали новый законопроект №5473, который также предлагает «выселить» бизнес из помещений жилых домов. В декабре парламентарии пытались принять документ, но не хватило голосов. Повторно рассматривать законопроект собирались 19 января. Однако кворума в парламенте не было – народные избранники променяли рабочий день под куполом на «Давос, Вашингтон и прорубь».
Как говорится в пояснительной записке, документ призван защитить права жителей многоквартирных домов.
Согласно тексту законопроекта вести бизнес в квартире может только владелец, но если у него нет наемных работников, и он не мешает соседям. Получается, что даже фрилансеру нужно получить разрешение от соседей на работу дома. Документом разрешается вести предпринимательскую деятельность только в нежилых помещениях, но вот механизм перевода жилых помещений в нежилые не прописан.
За нарушения — использования квартир под офисы — грозит штраф от 34 000 грн до 51 000 грн. Если нарушитель попадется во второй раз — от 51 000 до 85 000 грн.
Опрошенные эксперты утверждают, что если законопроект примут, то это, прежде всего, ударит по малому бизнесу – у многих предпринимателей арендовать офисы в бизнес-центрах нет средств, да и самих коммерческих помещений не достаточно.
К тому же, это законопроект открывает «окно возможностей» для коррупции со стороны правоохранительных и контролирующих органов.
Во-первых, полиция получит дополнительные поводы для обысков.
Во-вторых, почти все ФЛП регистрируются в жилых помещениях. С принятием данного законопроекта налоговые и регистрационные органы могут отказывать им в этом праве.
В-третьих, может распространиться практика заключения фиктивных договоров аренды.
На сайте Верховной Рады 10 января 2017 года была зарегистрирована петиция с требованием не принимать данный законопроект. За несколько дней она уже набрала около 1500 подписей.
Из обсуждений в Фейсбуке:
Для справки
Дмитрий Андриевский задекларировал 13 земельных участков, 3 дома, 5 квартир, 4 нежилых помещения, больше 70 картин, займы больше чем на 23 млн грн, более 5 млн грн налички.
Артур Герасимов – представитель президента в ВР, СМИ его называют «смотрящим за Донбассом». Парламентарий задекларировал 4,2 млн грн, $85 тысяч и 24 тысячи евро. Квартиры и счетов в банках не имеет. Однако в собственности его жены Натальи Бухаловой находятся две квартиры в Киеве.
Александр Сергиенко, директор «Института города» :
— Законопроект лобіюють власники офісних приміщень, які несуть збитки через те, що їх приміщення стоять напівпорожні. Якщо документ приймуть, то це однозначно вдарить по малому й середньому бізнесу, по фізичним особам підприємцям, яким потрібно будуть винаймати якийсь офіс. А щоб зекономити будуть винаймати один підвал на 5 кв м і реєструватимуть там 20 суб’єктів підприємницької діяльності. Замість того, щоб підтримувати малий і середній бізнес влада йому тільки шкодить.
У нас є Житловий Кодекс України, який захищає права мешканців багатоповерхівок. Згідно йому якщо хтось створює умови, що не дозволяють поруч мешкати іншим людям, то це є підставою для виселення без надання будь-якого іншого приміщення. Крім того, в кожному місті є правила благоустрою. В решті решт є поліція.
Виктория Пташник, народный депутат фракция «Самопомощь»:
— Серед "бюджетних" законопроектів — проект про заборону використання квартир в багатоквартирних житлових будинках не за призначенням, зокрема, під офіси (№5473).
В кулуарах кажуть, що таким чином хочуть заповнити бізнес-центри, що пустують. Тільки малий бізнес точно не радітиме такій ініціативі.
.jpg)
Николай Хавронюк, доктор юридических наук, директор научного развития Центра политико-правовых реформ:
— Є норми Конституції: "Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству" (ч. 3 ст. 13) і "Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі" (ч. 7 ст. 41).
Це норми-винятки чи норми-уточнення. Загальна ж норма — в ч. 1 ст. 41: "Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю…"
Із зазначених норм-винятків випливають обґрунтовані положення Кримінального кодексу про відповідальність за створення і утримання:
— місць розпусти (ст. 302 КК)
— місць для незаконного вживання наркотиків, психотропів та їхніх аналогів (ст. 317 КК)
— місць для вживання одурманюючих засобів (ст. 322 КК).
Крім того, ст. 150 КУпАП встановлює відповідальність за порушення правил користування жилими приміщеннями, ст. 206 КУпАП — за надання житла для проживання нелегальних мігрантів, а ст. 6 Житлового кодексу і ст. 383 Цивільного забороняють надавати і використовувати приміщення у жилих будинках для потреб промислового характеру.
Але при цьому і Конституція (ст. 30), і ЦК (ст. 311) містять положення, відповідно до яких: "Житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов'язаних із рятуванням життя людей та майна або з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, законом може бути встановлено інший порядок проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в них огляду та обшуку. Фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом".
З цього випливає, що, встановивши заборону використовувати квартиру як офіс підприємства чи громадської організації, держава не здатна буде контролювати виконання цієї заборони, оскільки:
а) суд зможе винести рішення щодо проведення огляду лише у разі наявності ознак злочину (але не адміністративного чи іншого порушення. Зокрема КУпАП не містить положень про право суду дати дозвіл на огляд чи обшук житла). Тому для того, щоб проконтролювати виконання заборони, держава повинна встановити за її порушення КРИМІНАЛЬНУ, а не яку-небудь іншу, відповідальність. Але яка шкода для суспільства від того, що житло перелаштовується в готель або у ньому троє активістів працює за комп'ютерами? Криміналізація таких діянь — яскравий приклад "драконівського закону", тобто його прийняття означатиме — саме по собі або в сукупності з іншими діями влади — палаючи шини і таке інше;
б) рятування людей ніяк не може поєднуватись зі здійсненням контролю законності використання житла, оскільки ці повноваження виконують представники різних органів влади, а виконання їх одними і тими ж є перевищенням влади. Наслідки — аналогічні;
в) для того, щоб встановити, що "наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними", — і виселити винних на вимогу наймодавця відповідно до радянської ще норми ст. 116 ЖК, треба для початки увійти в це житло. Але підстав для цього практично не існує. І ця норма стосується лише житла, що наймається, а не власного житла.
Стоит отметить, что в мировой практике данный вопрос регулируется на местном уровне, учитывая специфику каждого населенного пункта. Ведь, если в крупных украинских городах найти нежилое помещение еще не составит проблем — вопрос только цены, то в небольших городах явное недостаточное количество бизнес-центров.
