В последнее время в геометрической прогрессии растет количество законодательных инициатив по цензуре, блокированию сайтов в сети, контролю над действиями пользователей, увеличению полномочий правоохранителей и т.п. Такого "рога изобилия" не было за все годы независимости, подчеркнули эксперты на конференции «Свобода слова — по-новому».
По данным анализа возможных законодательных изменений, регулярно проводимого общественной организацией «Национальная ассамблея Украины», ныне в ВР зарегистрировано 24 законопроекта с опасными нормами. Многие из которых дублируют положения законов «16 января».
Перечень законопроектов и их анализ — здесь.
Спикеры полагают, это только начало. После выполнения требований Стратегии кибербезопасности и Доктрины информбезопасности число «полезных» для развития ИКТ, количество инициатив может существенно возрасти.
В отличие от прежней власти, которая практически открыто проталкивала опасные нормы (к примеру, законы «16 января»), нынешняя — научилась делать это завуалировано. В непрофильные законопроекты с патриотическими названиями, якобы призванными побороть террористов, пиратов, защитить права граждан и т.п. в тихую вносятся несколько «нужных» норм. Так постепенно обкладывают со всех сторон по крупицам. Если все эти крупицы примут и соберут воедино – Украина перегонит северного соседа по «демократическому» тотальному контролю над Интернетом, полагают эксперты.
И проблема даже не в том, что выявить их становится гораздо сложнее, а в том, что при прохождении, голосовании за эти законопроекты в Раде у лоббистов гораздо больше шансов их протолкнуть, ссылаясь на важность защиты национальных интересов. Или намекая: кто против таких важнейших для всей страны законов — шатун, предатель и т.п.
Более того, возможные изменения нормативной базы вообще начинают засекречивать. Так, недавно в Министерстве инфорполитики (МИП) состоялось закрытое заседание Экспертного совета. На котором решали, по каким критериям оценивать запрещенную для распространения в Украине информацию, проще говоря, закрывать сайты. Критерии не разглашают.
Фото: МИП
Недавно ИнАУ направила в МИП письмо с требованием привлекать к обсуждению изменений представителей профильных ассоциаций: «ІнАУ наполягає, що засідання Експертної ради при Міністерстві інформаційної політики України з визначення критеріїв оцінки інформації, поширення якої заборонено в Україні, мають відбуватись у відкритому режимі. Принаймні, до участі у цих засіданнях в обов’язковому порядку повинні залучатись представники Інтернет Асоціації України, інших об’єднань, до складу яких входять оператори, провайдери телекомунікацій, які надають послуги доступу до мережі Інтернет».
Неделю назад наше издание просило замминистра МИП Дмитрия Золотухина, которому поручено подготовить перечень антиукраинских сайтов, подлежащих закрытию, пояснить ситуацию. Надеемся, что чиновник все же найдет время для ответа на ряд вопросов:
— Сколько ресурсов вошло в список, подготовленный Рабочей группой по мониторингу и выявлению информации, распространение которой запрещено в Украине? Возможно, уже можете поделиться списком или привести примеры сайтов?
— По каким критериям отбирали сайты в список?
— По какой процедуре намерены их блокировать?
— В Доктрине информбезопасности, по сути, предусмотрены два метода борьбы с дезой Кремля: контрпропаганда и блокирование. Какой из методов, на Ваш взгляд, более эффективен?
— Практика блокирования сайтов за последние несколько лет показала, что эта мера приносит точечный и очень кратковременный эффект. Максимум через несколько дней заблокированные ресурсы поднимаются. К примеру, около полугода назад даже изъяли серверы, сайт на том же домене вернулся в онлайн через 3(!) минуты) и функционирует до сих пор. Или та же некогда заблокированная «рувесна» спокойно работает. Авторы Доктрины просчитывали KPI блокировки в долгосрочной перспективе?
— Сколько средств должно внести государство для внедрения, поддерживания, контроля над выполнением блокирования?
— В Доктрине говорится об «украинском сегменте сети Интернет», в котором нужно блокировать информацию. Эксперты не раз спрашивали, что авторы Доктрины подразумевают под этим термином?
— Телекомщики, в свою очередь, заявляют, что во-первых, не видят смысла вкладывать около $1 млрд (по подсчетам ИнАУ) в борьбу с ветряными мельницами, приводя в пример опыт рф и Китая. Во-вторых, опасаются, что под предлогом борьбы с терроризмом будет введена политическая цензура (опять-таки опыт нашего северного соседа очень показателен). Ваши контраргументы?
— По наблюдениям, за последние несколько лет гораздо эффективнее сработало публичное разоблачение фейков, высмеивание дезы о «распятых мальчиках», «снегирях», раздвоении личности Шкиряка и т.п. Во-первых, украинцы стали гораздо меньше доверять внушаемой им информации, проверять фактаж. Во-вторых, развенчание мифов подрывает имидж страны-агрессора. К сожалению, контрпропагандой в основном занимаются волонтеры. Что планирует предпринимать ваше министерство для выполнения поставленной в Доктрине задачи: построения действенной и эффективной системы стратегических коммуникаций?
Пока же на конференции «Свобода слова — по-новому» представители ряда профильных ассоциаций сообщили, что направляют открытое обращение общественным и международным организаций, главам фракций ВР, депутаты которых создают преступные законопроекты.
Іван Пєтухов, голова правління громадської спілки «Національна асамблея України»:
— Останнім часом влада все частіше паплюжить Основний Закон — Конституцію України. Але це тільки частина видимого айсбергу злочинних перетворень, більше зло несуть численні проекти законів, указів та інших нормативних актів, що чекають на прийняття у Верховній Раді та на затвердження у Кабінеті Міністрів. Ці законодавчі ініціативи нав’язують нам норми та положення злочинних законів від "16 січня", несуть загрозу свободі в Україні, віддаляють від Європейського вибору та наближують законодавче поле до країни агресора — Російської Федерації, фактично встановлюють в Україні диктаторській режим.
За останні три роки напрацьовано законопроектів, які спрямовані на контроль інформаційного простору, більше, ніж за роки незалежності. Норми законів «16 січня» були дефрагментовані, завуальовані в різних проектах, наприклад, в захисті інтелектуальної власності. Я не сумніваюсь, що зараз десь у надрах додатково розробляться нові документи.
Ми проаналізували, хто найчастіше подає такі законопроекти. З БПП — 19 народних депутатів, «Народного фронту» — 16, «Батьківщини» — 3, «Самопомочі» — 5, «Опоблока» — 3, «Волі народу» — 1.
Ми вимагаемо від парламентаріїв відкликати законопроекти, що містять положення та норми так званих «диктаторських» законів «16 січня».
Віктор Шишкін, кандидат юридичних наук, народний депутат України І, ІІ, ІІІ скликань, екс-суддя Конституційного Суду України (2006 — 2015 років):
— Сьогоднішній режим набагато страшніше режиму Януковича своєю підступністю, цинічною винахідливістю. Колишній режим був прямолінійним як танк, його відразу можна було розпізнати. Нинішній режим ховається. Ті ж самі норми законів «16 січня» сьогодні під різним приводом, в різних документах знову реанімуються.
Використовуються маніпуляції, за допомогою яких можна відбілити все що завгодно. Наприклад, як думаєте, боротьба з корупцією — добра чи погана справа? Якщо ми вважаємо, що гарна, значить, всі органи, які покликані нею займатися — хороші. Значить, потрібно реанімувати гестапо, в повноваження якого входила боротьба з корупцією.
А депутати або свідомо продалися, або через свою недоумковатість підписують різний мотлох, який у нас називається законопроектами.
Людину можна отруїти двома способами. Примусово змусити її проковтнути ампулу з ціанистим калієм, або тихенько додати отруту, наприклад, в шоколадку «Рошен». Те що сьогодні відбувається, нагадує другий варіант. Колишня влада була чесними бандитами — законами «16 січня» вони відразу показали своє обличчя. Ці пішли іншим шляхом. У кожну шоколадку «Рошен» почали по краплині додавати отруту. Поки знайшли 24 такі «шоколадки». Скільки ж їх насправді, невідомо.
Олег Гусєв, виконавчий директор Комісії УСПП з питань науки та інформаційних технологій:
— З 2014 року нічого не змінилось. Продовжуються спроби реанімувати старі норми, які закладались попередниками. Норми, що зараз прописуються, взагалі не відповідають ні європейськім конвенціям, не рекомендаціям, лише нормам РФ.
На жаль, деякі депутати не розуміють, що вони підписують і за що голосують. Це з'ясовується навіть в ході засідань Комітетів ВР, на яких детально розглядаються законопроекти. Наведу один з останніх прикладів. На засіданні Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності розглядався законопроект №2133а. Члени Комітету вже були готові проголосувати за винесення його в зал на повторне перше читання. Після того представники профільних асоціацій пояснили, які міни там закладені, багато депутатів щиро здивувалися. Але на питання, чи читали вони наші листи з зауваженнями, нам відповіли, що ображаємо народних депутатів. Голова Комітету Андрій Кожем'якін почав активно на нас тиснути. В результаті, законопроект відправили на доопрацювання.
Неодноразово ми чуємо, що громадські організації нібито беруть участь в розробці законопроектів. Так, ми беремо активну участь. Але наші зауваження все рідше враховуються. Два останні приклади: розробка Стратегії кібербезпеки і Доктрини інформбезпеки. Зауваження громадськості до цих документів не враховані. Навіть коли РНБО затвердила документ, на наш запит нам відмовили в наданні його тексту. Коли ж нарешті його розсекретили і ми побачили, що там присутні вимоги щодо блокування інтернету, розширення повноважень СБУ тощо, — стало зрозуміло, що думка громадськості їх глибоко цікавить. Їм потрібно забезпечити, щоб ніхто їх не контролював, не втручався в діяльність. А захист прав громадян — лише маніпуляція.
Олександр Федієнко, голова правління Інтернет Асоціації України:
— На жаль, зараз спостерігаю просування великомасштабної законодавчої ініціативи щодо максимального регулювання мережі Інтернет. Такого тиску не було ні до, ні після 2014 року. Зараз почався якийсь тотальний натиск, мета якого — все контролювати (куди заходять користувачі, що вони переглядають, з ким спілкуються) і блокувати.
Наполягаю: технічне регулювання мережі Інтернет в Україні неможливо. Ми не маємо право допустити деградації нашої держави, а у подальшому і нації. Саме туди нас хочуть без нашої на те волі завести ті трутні, що сидять під куполом. Подібні спроби — це не тільки посягання права на інформацію громадян України, це ще і погіршення бізнес-клімату у нашій галузі, безробіття та зменшення кількості операторів.
У разі, якщо дійсно є якісь загрози життю, суверенітету нашої держави, важливо, щоб всі ці питання вирішувались правоохоронними органами виключно у судовому порядку. Тільки за рішенням суду інтернет-оператори і провайдери могли б виконувати ті приписи. Ми виступаємо проти того, щоб було просування позасудових процедур, втручання в роботу операторів, провайдерів.
Експерти з Ради Європи розповідали нам, що в ЄС взагалі не регулюється інформаційне поле, яке йде від держави-агресора. На противагу вони створюють свій інформаційний простір, доносячи інші точки зору. Наша ж держава прагне переважно все заборонити, а не займатися контпропагандою.
Ми — та держава, яка має максимальний технологічний прорив з точки зору доступу до Інтернету. А вільний доступ до Інтернету – це, насамперед, мисляча нація, яка може самостійно оцінити пропоновану їй інформацію.
