Ми вже не раз писали про те, як українські програмісти виїжджають працювати до Швеції, Німеччині, Польщі, Нідерландів. Тарас Літошенко один з тих, хто також вирішив жити та будувати свою кар'єру за кордоном. Зі своєю родиною у 2013 році він опинився в Південній Корєї. У Сеулі Тарас працює у світового лідера Samsung Electronics Co. Починав на позиції Senior Software Engineer. Зараз працює Principal Engineer. У 2009 році у КНУ Тарас отримав ступінь доктора філософії в галузі фізики. В Україні він працював у компаніях SimCorp та AND.
Якщо раніше Південна Корея вважалася майже однією з найбідніших країн, то зараз вона стала однією з провідних держав світу і здатна запропонувати роботу не тільки своїм громадянам, а й мігрантам. Згідно статистики за 2016 рік, середня заробітна плата в ПК становила 3 тис долларів без урахування податків (в результаті всіх відрахувань людина отримує на руки 2 тис дол). ІТ-спеціалісти також можуть розраховувати на таку заробітну плату. Програмісти в країні не належать до високооплачуваних фахівців.
— Як Ви опинилися у Південній Кореї? Можете розповісти передісторію?
— Все відбулося випадково. Чотири роки тому я був у великій мірі задоволений своєю роботою та життям в Україні і не будував планів щодо еміграції. Через соціальні мережі зі мною зв’язалися представники компанії Samsung та покликали на співбесіду у регіональний офіс. Я погодився більше із цікавості, ніж із серйозними намірами. Серйозність ситуації я усвідомив вже через кілька місяців, коли мені надіслали запрошення на роботу. Тоді про Корею я знав тільки те, що тут проживають більшість професійних гравців у Старкрафт. Враховуючи, що у мене самого є значний досвід в цій грі, я часто жартую, що це і відіграло вирішальну роль при прийнятті рішення про переїзд до Кореї.
— Які були перші враження від країни?
— Я з тієї категорії людей, що цікавляться усім новим. Мабуть саме тому перші враження про Корею були в основному позитивними.
Було цікаво досліджувати місцеву кухню, вивчати мову, комунікувати з людьми іншої ментальності. Ми одразу придбали автомобіль та почали подорожувати. Також виявилося, що тут проживає велика кількість експатів, в тому числі вихідців з України, тому нам досить швидко вдалося сформувати комфортне коло спілкування.
Фото: Житлові будинки
— Що найбільше подобається в Південній Кореї і, навпаки, що не подобається?
— Серед позитивних факторів я б відзначив 1) високу якість роботи; 2) зручний побут; 3) можливість вести активне соціальне життя; 4) якісна та доступна медицина. Із незручностей — особисто мені досі важко пристосуватися до маленької personal distance. Тут в принципі важко знайти місце, де можна було б побути на самоті тривалий час. Також велика різниця у мові, культурі та ментальності.
— Де ви живите? Знімаєте квартиру?
— Ми з сім'єю живемо в квартирі в багатоповерховому будинку. Це житло надається компанією і за основними параметрами є стандартним для іноземних співробітників.
— З якими проблемами зіткнулися?
— Важливим питанням є освіта дітей, особливо для тих сімей, які планують залишатися тут на тривалий час. Певною проблемою є маленький вибір освітніх закладів.
— А як проводите дозвілля?
— В літні місяці відпочиваємо на морі, зимою — відвідуємо лижні схили. В цьому сенсі певним плюсом є компактність країни. Можемо зібратися з друзями на пікнік, сходити у кіно або в караоке. Як бачите, перелік розваг не особливо відрізняється від українського.
Фото: двір житлового будинку
— Які основні витрати? Життя в Кореї дорожче ніж в Україні?
— Основними видатками є продукти харчування, витрати на освіту дитини, комунальні послуги, утримання автомобіля, відпочинок. Знову ж таки, досить стандартний перелік не тільки для України, але і для більшості країн.
— Як би ви описали корейців? Чи сильно їх менталітет відрізняється від українського?
— Ментальність корейців добре вписується в загальне уявлення про східну ментальність. Характерні риси — гранична ввічливість і коректність, прагнення до рівноваги, гармонії і комфорту, переважання колективного над особистим (при цьому суспільство прагне максимально враховувати інтереси кожного). У цьому полягають головні відмінності корейця від українця, який переважно значно менше коректний і більше цінує особисту свободу. З схожих рис я б відзначив поетичність, схильність мислити в категоріях етики та краси, деяку інтровертність, прагнення до надійності і ґрунтовності.
— А як щодо мови? Вдалося вивчити?
— Корейською володію на базовому рівні. Можу пояснити, що мені потрібно, наприклад, в магазині або таксі. Проте не більше.
Фото: місцевий супермаркет
— Можете охарактеризувати ІТ в Південній Кореї?
— Важко охарактеризувати ІТ в Кореї зі своєї окремо взятої позиції, тим більше, що я на даний момент більше займаюсь дослідницькою роботою. Але впевнено можна говорити, що Корея досить розвинена в цьому плані. Чого вартий лише той факт, що тут створено свій власний пошуковий сервіс, з яким на місцевому ринку важко конкурувати навіть світовим лідерам.
Традиційно тут розвинений геймдев та кіберсек'юріті. Рік назад після гри АльфаГо та місцевої зірки Лі Седоля уряд оголосив про намір активно інвестувати у штучний інтелект. Але разом з тим, ІТ-індустрія в Кореї не сильно відрізняється від інших галузей економіки в сенсі фінансової мотивації. В цьому є головна відмінність від ситуації в Україні, коли велика різниця в зарплатах стимулює молодь обирати професію програміста.
— Які були перші враження від роботи? Що запам'яталося найбільше або здивувало?
— Що одразу кинулося у вічі і певною мірою продовжує дивувати до сих пір, це з якою увагою корейці ставляться до якості людських стосунків, в тому числі і на роботі. Для мене стало великим відкриттям, як тонко можна впливати на атмосферу в команді. Якщо в Україні більше цінується, наприклад, актуальність технології чи мови програмування, то місцевий інженер часто надає перевагу комфорту спілкування при виборі місця роботи. Є такий термін, як emotional intelligence. Це про Корею.
— Якщо говорити про колектив у компанії за національною ознакою, то він дуже різнорідний? Чи не трапляється проблем через різницю менталітетів?
— Тут можна зустріти іноземців практично будь-якої національності, але серед інженерів найбільше спеціалістів з Японії та Росії. По зрозумілим причинам іноді виникають тертя з представниками останньої країни. Але до крайнощів не доходить, дається взнаки рівень освіти, досить високий в середньому.
— Яка політика управління Samsung? Чи можливий кар'єрний зріст?
— У більшості іноземних інженерів, які працюють в компанії, є ступінь доктора філософії або серйозний досвід роботи. Тому просування по кар'єрній драбині для них відбувається навіть швидше, ніж для середнього місцевого інженера. Але останнім часом політика спрямована на те, щоб зменшити роль ієрархії та зробити структуру компанії більш плоскою.
— Наскільки в компанії Samsung гнучкий розпорядок дня? Які є особливості роботи там?
— Графік роботи досить гнучкий. Потрібно відпрацювати 40 годин на тиждень. Але, як правило, працівники сильно зав'язані на свої команди, тому гнучкістю тут особливо не зловживають.
— Що для вас еміграція, чому вирішили працювати саме за кордоном?
— У моєму випадку я не будував конкретних планів на еміграцію. Виникла цікава можливість, якою нераціонально було не скористатися.
— У чому основна проблема ІТ-ринку в Україні?
— Мені здається, що наявність такої екосистеми, як український ІТ, це є конкурентною перевагою нашої держави. І тут важливо мати якусь стратегію розвитку, мати певний горизонт планування. Думаю, що вже проглядається той час, коли ми перейдемо від розмов, куди краще емігрувати, до розмов, як стати привабливими для інших.
— Чи потрібна постійно вчитися, щоб зберігати статус висококваліфікованого фахівця?
— Як писав Льюіс Керрол, навіть щоб залишатися на місці, треба бігти з усіх сил. Сьогодні це вдвічі більш актуально. Щоб бути успішним, необхідно розумно інвестувати свій час, в тому числі і на навчання.
